Найголовніший вихователь – життя,

основний вихователь – сім’я,

мені залишається поєднати перше

з другим і щось додати від себе.

                                      В. Лізинський

          Благородство праці педагога найбільш втілене в роботі класного керівника, сила впливу якого на вихованців, їхніх батьків і на життєдіяльність усього колективу учнів є досить вагомою. Класний керівник - це особистість, індивідуальність, це любов і повага, це вдумливість психолога, це організаторські, комунікативні професійні здібності, це оптимізм життєвої мудрості, це нелегка праця розуму і серця.
На мою думку, діяльність класного керівника дуже цікава, багатогранна, трудомістка. Вона пов’язана з непередбаченими труднощами, невдачами, навіть розчаруваннями, а іноді – з безсонними ночами, сльозами… Все це так. Але коли бачиш, як на твоїх очах  виростає  Людина, як збагачується її духовний світ, як дитина починає усвідомлювати своє місце в житті, а у вирішенні проблем шукає підтримки в тебе і вдячна за це, забуваєш про прикрощі і безсонні ночі, а душу наповнює почуття глибокого задоволення. Сподіваюсь, що моя любов зігріє їх серця та торкнеться дитячих душ.

«Пропонуємо вам керівництво у п’ятому класі» – ці слова директора у травні 2010 року викликали у мене щось схоже на легку ейфорію. Звичайно, я погодилась. Але вже за півгодини з’явилися перші побоювання: чи справлюся? чи зумію? чи зможу добре виконати це відповідальне доручення?

Перш за все, пильніше почала приглядатися до своїх майбутніх вихованців на перервах. У бесідах із класоводом 4 класу старалася з’ясувати якнайбільше деталей про учнів, їхнє навчання, поведінку, особливості характеру й темпераменту, батьків тощо. Для цього завела спеціальний записник, де занотовувала всю зібрану інформацію (тепер уже третій рік продовжую ці записи за власними спостереженнями).

Протягом літніх канікул опрацювала гору літератури про класне керівництво, тож першого вересня йшла на перший урок у СВІЙ клас педагогічно й психологічно підкованою, але все одно з непереборним хвилюванням і душевним трепетом, як колись на свій найперший урок у школі…

А далі почалася щоденна праця, в тому числі паперова.

1 вересня 2014 році я стала класним керівником в 5- А класі. Природно, закипіла робота. 5 клас ... Зовсім ще малюки ... Зізнаюся - було страшнувато , бо останнім часом я була класним керівником в старших класах, потім декретна відпустка. А тут такі маленькі !

Як стверджував К. Д. Ушинський, «якщо педагогіка хоче виховати людину в усіх відношеннях, то вона має спершу так само вивчити її в усіх відношеннях». Тому за допомогою бесід, спостережень, анкетувань і тестувань досліджувала особистісні характеристики своїх учнів: тип темпераменту, роль у колективі, стосунки з однокласниками, ставлення до навчання, схильність до певних емоційних станів, хід адаптації до нових учителів і предметів тощо. Заодно ближче знайомилася з батьками школярів, продовжувала консультуватися з їх першою вчителькою. У такий спосіб вивчала психологічний клімат та емоційне життя у вже сформованому в початкових класах колективі. Саме тоді виявилося чимало проблем, що плавно «перетекли» в п’ятий клас: боротьба за лідерство, постійні конфлікти між мікрогрупами та окремими вихованцями, емоційна вразливість кількох учнів з особливими педагогічними потребами, повна байдужість і, навпаки, агресивність деяких батьків…

Таким чином, виявилося головне питання, що потребувало вирішення: адаптація п’ятикласників до навчання в середній ланці школи та згуртування класу, що трансформувалося в потребу створення позитивного психологічного клімату в класному колективі.

Вже спочатку через розподіл доручень за бажаннями та уподобаннями самих школярів та через відкриті вибори активу класу проявилися лідерські здібності окремих учнів. Якраз на них я й стараюся опиратися у процесі реалізації виховних завдань. З часом помітно, як учнівське самоврядування в класі та участь у загальношкільному самоврядуванні сприяє розвитку творчих здібностей, формує вміння аналізувати та регулювати свою поведінку, залагоджувати конфлікти, усвідомлювати відповідальність як за свої вчинки, так і за бездіяльність.

Просто-таки невсипущий контроль за всім-всім-всім: за відвідуванням уроків, за успішністю з усіх предметів, за щоденним харчуванням і станом здоров’я, за поведінкою на перервах, за веденням зошитів і щоденників, станом підручників і меблів, за виконанням домашніх завдань, за чистотою дошки, порядком у класі, навіть за вологістю землі у вазонах…

Один раз не проконтролюєш – і наступного дня на вхідних дверях прибиральниця зустрічає зі шваброю в руках і праведним гнівом у голосі: «А ваші вчора у класі…!!!»

Саме в дитинстві «…відкриваєш материк, котрий назветься потім – Україна», як писала Л. Костенко. Без відчуття приналежності до рідного народу, його історії, мови, культури, причетності до творення майбутнього своєї держави (і  тим самим – власного майбутнього!) неможливо стати повноцінним членом суспільства. Тому цьому напряму виховної роботи приділяю особливу увагу.

Стараюся обирати такі аспекти виховних справ, щоб вони охоплювали якнайширший діапазон громадянської та національно-патріотичної тематики. Так, в осінній період, було проведено такі години спілкування, присвячені найважливішим віхам та видатним постатям в історії нашої держави:  урок  «Я – громадянин України», виготовлення плакату «Якою я мрію бачити державу», гра «Я люблю Україну», «Жертви голодомору 1932-1933 років».

Учні відвідали районну дитячу бібліотеку, де було проведене свято до Дня української писемності й мови.

На жаль, у сучасному інформатизованому суспільстві щораз більше знецінюються морально-етичні ідеали наших предків, тому проблеми духовного й морального виховання особливо актуальні. Саме тому стараюся прищеплювати своїм учням усвідомлення того, що «голова повинна виховувати серце» (Й. Шиллер), адже кожен відповідатиме за свої вчинки перед власною совістю, людьми і перед Богом. У нашому класі є факультатив «Християнська етика». І я добираю відповідні теми для класних годин, що охоплюють різноманітні аспекти духовного й морального життя особистості: проводилися анкетування «Мої друзі», «Погані слова», «Ставлення до правил»,  «Традиції моєї родини», години класного керівника «Культура поведінки в колективі», «Етика спілкування».

Правова освіта школярів починається ще з перших кроків у рідній домівці: «Це можна, а це – ні», продовжується в дитсадку й молодших класах. Як класний керівник, стараюся спрямовувати виховну роботу на програмування поведінки учнів у реальних життєвих ситуаціях, на розуміння значущості правових норм у житті. У п’ятому класі з цією метою було проведено анкетування «Чи знаєш ти свої права?»,  година спілкування «Права та обов’язки школяра».

В. Сухомлинський наголошував, що «свою серйозну функцію школа виконає лише тоді, коли вся навчально-виховна робота буде перейнята турботою про здоров’я, про гармонію фізичного й духовного». Тому в першу чергу щоденно цікавлюся станом здоров’я своїх вихованців, постійно тримаю зв’язок з батьками хворих дітей. Плануючи тематику класних годин, стараюся охопити різноманітні аспекти виховання здорового способу життя школярів: виховна година «Небезпечна шкідлива їжа» (діти шукали інформацію про історію створення «Макдональдз», приготування чіпсів, мівіни , а я розповідала про шкоду таких продуктів). Також ми ходили на екскурсію до осіннього лісу, грали в рухливі ігри, куштували «солдатську кашу». «Природа не має органів мови, але створює мови і серця, за допомогою яких говорить і відчуває» (Й. В. Ґете). Тому стараюся навчити своїх учнів розуміти цю мову, серцем пізнавати світ, відчувати себе часточкою величного царства Природи.

 Як і кожен класний керівник, систематично проводжу інструктажі з безпеки життєдіяльності: нагадую правила дорожнього руху, протипожежної безпеки, поводження з газо- та електроприладами, вдома без батьків тощо.

Чимало моїх вихованців активно беруть участь у багатьох спортивних змаганнях. Дівчата разом з іншими учнями школи взяли участь у міському конкурсі «Туризм». Хлопці займаються у  спортивних секціях з футболу, навіть зайняли третє місце серед команд України, відповідної вікової категорії.

Може здатися, що, характеризуючи вектори співпраці класного керівника, я забула про один з найважливіших: взаємодію з батьками учнів. Для мене це настільки важливий чинник у роботі, що варто виділити його в окремий розділ.

Щоб успішно виконати свою місію, потрібно постійно працювати над удосконаленням педагогічної майстерності. Для створення результативного процесу навчання та виховання вчитель має володіти певними особистісними якостями, мати педагогічні та психологічні знання. Насамперед це інтерес до педагогічної діяльності, високий рівень професійно-педагогічної підготовки, любов до справи і дітей, педагогічний такт і мислення, прагнення до науково-педагогічної творчості, а ще – культура і виразність мови, почуття гумору. В особі класного керівника мають поєднуватися об’єктивність і принциповість, вимогливість і доброзичливість,  артистизм і товариськість, висока моральна культура і самокритичність, терпеливість і наполегливість. А ще необхідні знання логіки, принципів, форм і методів навчання і виховання, вікової психології та індивідуальних особливостей дітей…

Хтось із педагогів колись тонко-іронічно підмітив, що «ніщо так гарно не запам’ятовують учні, як помилки своїх викладачів». Тому доводиться ретельно і наполегливо готуватися до кожного уроку, години спілкування чи батьківських зборів, щоб бути готовою і до можливих запитань, і несподіваних ситуацій. Щоб почуватися у «всеозброєнні» перед учнями й батьками, стараюся підвищувати свій професійний рівень, займаючись самоосвітою.

 «Діти живуть щохвилини, щогодини, щодня, живуть невпинно й безупинно,» - писав великий педагог  Ш. Амонашвілі. Шкільне життя - лише частина цілісного процесу життєдіяльності дитини. Я переконана, що на кожному ступені розвитку особистості школа, а зокрема і класні керівники, повинні створювати умови для повноцінної життєдіяльності дитини. Повнота, яскравість думок, почуттів, образів, які переживають учні у навчально-виховному процесі, - необхідна умова розквіту їхньої індивідуальності. Учень – це завжди Людина з великої літери, тому що він потенційно невичерпно багатий. І саме школа повинна допомогти дитині заглянути в себе і визначити набір цінностей, які узгоджуються з її неповторною людською сутністю, які забезпечуватимуть її компетентність як громадянина, патріота, члена колективу, сім’янина,  особистості. Саме у цьому я вбачаю своє основне завдання як класного керівника.